Уважаемые посетители сайта.

Если вы попадали в подобные ситуации с участием гражданки Исаевой Е.А.
Либо Вам известны о других историях с ее участием.
Пожалуйста, сообщите нам на адрес antilox@gmail.com

Или, просто, оставьте комментарий на этом сайте.

Фото Исаевой Елены Алексеевны

Кто така Ісаєва Олена Олексіївна ?

23 січня 2008 року громадянка Ісаєва Олена Олексіївна (Исаева Елена Алексеевна) надала завідуючій ДНЗ № 1 Нікітіній Марії Федорівні благодійну допомогу на розвиток ДНЗ № 1 в розмірі 2000 (двох) тисяч гривень, відмовившись написати заяву про добровільний внесок, тому що (з її слів) дуже поспішала на роботу. Органами Прокуратури Печерського району м. Києва вищезазначена благодійна допомога була розцінена як злочин з ознаками, передбаченими частиною 1 статті 368 Кримінального Кодексу України. На підставі вищевикладеного органами прокуратури Печерського району м. Києва 23 січня 2008 року була відкрита кримінальна справа відносно завідуючої ДНЗ № 1 Нікітіної Марії Федорівни за ознаками злочину, передбаченими частиною 1 статті 368 Кримінального Кодексу України.

Не витримавши натиску з боку правоохоронних органів та у зв’язку з похилим віком і тяжким станом здоров’я, завідуюча ДНЗ № 1 Нікітіна Марія Федорівна 24 січня 2008 року вимушена була написати заяву про звільнення за власним бажанням з займаної посади – директора ДНЗ № 1. На сьогоднішній день Нікітіна Марія Федорівна перебуває на стаціонарному лікуванні в лікарні через тяжкий нервовий розлад.

Прокурору

Печерського району міста Києва

Філатовій Т.М.

КЛОПОТАННЯ

Від батьків відвідувачів дошкільного навчального закладу № 1 «Орлятко»

Про закриття кримінальної справи

проти завідуючої дошкільного навчального

закладу № 1 «Орлятко» Нікітіної М. Ф.

Шановна Тетяна Миколаївна!

Ми, батьки відвідувачів дошкільного дитячого виховного закладу № 1 „Орлятко”, м.Києва, розташованого в Печерському районі, Аскольдів провулок 5, звертаємось до Вас із клопотанням про припинення кримінальної справи проти завідуючої ДНЗ №1 „Орлятко” Нікітіної Марії Федорівни.

23 січня 2008 року була відкрита кримінальна справа відносно завідуючої ДНЗ №1 Нікітіної Марії Федорівни за ознаками злочину передбаченими частиною 1 статті 368 Кримінального Кодексу України.

Ми, батьки відвідувачів садка, категорично заперечуємо проти такого брутального наклепу. Ми знаємо Марію Федорівну як напрочуд чесну, відверту та щиру людину. Як завідуюча садка, вона особисто знайомилась с кожною дитиною, постійно співпрацювала з усіма батьками. Її професійний стаж нараховує більш як 40 років бездоганної та зразкової роботи. На протязі всіх цих років районна та місцева влада неодноразово нагороджувала її почесними відзнаками за сумлінну роботу та високі досягнення. На протязі багатьох років саме силами Нікітіної Марії Федорівни садок був відкритий для дітей, своє життя вона присвятила захисту садка від постійних зазіхань «інвесторів». Абсолютно чітко зрозуміло, з якою ціллю зараз її будь - якими брутальними методами хочуть відсторонити від управління та захисту нашого садка, який зараз перебуває на грані закриття, через розпочате поруч будівництво.

Дошкільний виховний дитячий заклад № 1 «Орлятко» був заснований в 1924 році. Сама будівля дитячого садка завдяки своїй унікальній архітектурі, а також внаслідок історичної цінності, є пам’яткою архітектури та історії. По цей час садок є зразковим та знаходиться у відмінному стані.

Перші спроби відібрати у держави пам’ятку архітектури і історії, позбавити дітей елементарних потреб в спілкуванні та вихованні, і передати в приватну власність окремих осіб почалися в 1995 році. У той час силами батьків, колективу самого заводу „Арсенал” та безпосередньо силами Нікітіної М. Ф. вдалося залишити дитячий садок в комунальній власності „Арсеналу”. Але, в зв’язку із вступом в силу постанови про передання всіх відомчих об’єктів у комунальну власність районних адміністрацій, з 2000 року дитячий садок № 1 перейшов до Районного відділу освіти. З тих пір спроби приватизувати і наш садок набули характеру хронічної хвороби.

Територія колишнього арсенальського садочку № 342, розташованого поруч із нашим садком і незаконно закритого, була перепродана декілька разів. І тепер на території садка № 342 «Світлячок» (м.Київ, вул.Січневого повстання 11 літ. Б) розпочато спорудження багатоповерхового житлового будинку із підземним паркінгом та розважальним центром, в той час, як садочків по мікрорайону каaтастрофічно не вистачає і батьки повинні чекати в черзі, щоб влаштувати дитину в садок. Саме будівництво та рух будівельного транспорту значно ускладнили не тільки екологічну, а й загальну безпеку дітей, мешканців мікрорайону та їх сімей. Будівництво поряд з дитячим садком № 1 „Орлятко”, що є пам’яткою архітектури і до якого щоденно прямують діти на навчання, а потім додому. безперечно загрожує здоров’ю та безпеці наших дітей. Завідуюча нашого садка Нікітіна М. Ф. постійно виступала проти знищення ДНЗ№ 1, проти будівництва на території, що прилягає до нього, всіма силами намагалась захистити наших дітей від небезпеки, що пов’язана з будівництвом (садок відвідує близько 100 дітей).

Саме принципова позиція Нікітіної М.Ф щодо різних питань пов’язаних з ДНЗ№1 призвела до такої задовго спланованої та чіткої акції, ціллю якої було усунення Марії Федорівни від управління садком. Такі підлі дії сторонніх осіб направлені проти людини похилого віку можуть привести до летальних наслідків. Зараз Марія Федорівна перебуває в лікарні в тяжкому стані через важкий нервовий розлад.

Ми розуміємо, що у наш нелегкий час жорно товарно-ринкових відносин перемолить кожну людину що стоятиме в нього на путі не дивлячись на вік, заслуги перед людством та інші якості. Тому ми від усіх батьків звертаємось до Вас з надією і проханням розглянути колективне звернення на захист честі та гідності жінки яка все своє життя присвятила вихованню наших дітей до яких вона ставилась як до своїх та всіх їх знала по іменам, дітей які безперешкодно бігали до кабінету Марії Федорівни щоб привітатися та ніколи не йшли додому не сказавши їй: „До побачення”. Шановна Тетяна Миколаївна, Ми-Батьки сподіваємось на те що Ви дуже уважно поставитеся до матеріалів цієї нелегкої справи та надіємося скоріше її закриття, кому як не Вам не розуміти що такі справи в жодному разі не можна доводити до Суду.

Додатки:

1. Копія Протоколу №1 загальних зборів від 04.01.08 року , додатки до нього і підписи.
2. Копія Характеристики Нікітіної М.Ф.від імені батьків відвідувачів ДНЗ №1.
3. Копія Протоколу Зборів представників батьківських комітетів від 18 грудня 2007 року
4. Статті з газети „Зеркало недели/Деньги” №38 (51) від 23-29.09.2005 року та №20 (85) від 18-24.05.06 року, які висвітлювали проблему пов’язану з ДНЗ№1.

З повагою,

Голова зборів:
Секретар зборів:

Характеристика Нікітіної Марії Федорівни

На виконання рішення загальних

зборів батьків відвідувачів дошкільного

навчально – виховного дитячого

закладу № 1 «Орлятко», пров. Аскольдів 5

від 4 лютого 2008 року

Характеристика Нікітіної Марії Федорівни,

звільненої завідуючої дошкільного навчально – виховного дитячого закладу № 1 «Орлятко», складена батьками відвідувачів даної установи.

Ми, батьки відвідувачів дошкільного навчально – виховного дитячого закладу № 1 «Орлятко», що розташований за адресою: м. Киів, Печерський район, Аскольдів провулок 5, склали дану характеристику для направлення в органи державної, місцевої та районної влади на захист честі та гідності гр. Нікітіної М. Ф., проти якої в січні 2008 року було порушено кримінальну справу по факту отримання хабара.

Ми, батьки, знаємо Марію Федорівну вже багато років. Велика кількість з нас приводять свою другу і, навіть, третю дитину до неї. Є серед нас і таки батьки – в минулому вихованці дошкільного закладу № 1 «Орлятко», що тепер приводять і своїх дітей до цієї дошкільної установи.

Сам дошкільний виховний дитячий заклад № 1 «Орлятко» було засновано 1924 року. Це перший на Україні дошкільний заклад, про який знає і яким пишається не лише наше місто, а й вся країна - бо це наша історія. Будівля садка розташована на території колишнього чоловічого Пустинно-Миколаївського монастиря - одного з найдревніших монастирів Києва - при Миколаївському воєнному Соборі, зруйнованому після революції. Сад монастиря зберігся і понині, в ньому гуляють діти і проводиться навчання на свіжому повітрі. Сама будівля дитячого садка, завдяки своїй унікальній архітектурі, а також внаслідок історичної цінності, є пам’яткою архітектури та історії. Дитячий садок було збудовано на кошти потужного і великого за тих часів заводу „Арсенал”. Протягом багатьох десятиліть в садку виховувалися цілі покоління людей, і всі ці роки садок був зразковим і знаходився у відмінному стані. Марія Федорівна завжди як ніхто піклувалась про дітей та про садок. Тим, що він зберігся в прекрасному стані до сьогоднішнього дня, тим, що він є найкращим в місті ми маємо завдячувати їй, її люблячому серцю, її дбайливим рукам.

Ми, батьки відвідувачів дошкільного виховного дитячого закладу № 1 «Орлятко» пишаємось тим, що наші діти ходять саме в цей садок, всю свою душу в який вклала Марія Федорівна. Збережена та доглянута нею мальовнича територія, за кожний метр якої вона ладна була віддати своє життя, диво - сад, з якого для дітей збирають смачні фрукти, будинок садку – блакитний палац на схилах Дніпра… Де ще можна побачити таке диво? Тільки Марія Федорівна знає, ціною скількох років свого життя їй вдалося зберегти для дітей таку казку в центрі столиці, скільки охочих було та є зараз на цей ласий шматок святої Печерської землі. Вона неодноразово казала нам, батькам, «Поки я жива - цей садок буде відкритий для дітей!»

Де б ми, батьки, не були - ми ніколи не бачили такого безмежного та теплого піклування про дітей, як з боку Марії Федорівни. Ми цілком спокійно віддавали до її рук найдорожче, що в нас є - наше майбутнє, знаючи, що вона заспокоїть, приголубить, захистить… Діти не хочуть з садка йти додому, а зранку прокидаються із радістю - сьогодні знову в садок. Марія Федорівна – це не просто завідуюча - це Мати, саме з великої літери цього слова…. І за це ми їй безмежно вдячні.

Ми неодноразово бачили, як Марія Федорівна разом із колективом садка сама полола грядки, білила дерева, саджала кущі та квіти… Таку важливу справу вона теж не могла доручити нікому – як без неї можна саджати красу для дітей? Все має бути виконане досконало і тільки під її наглядом та за її особистою участю. Навіть на це у неї знаходився час.

А догляд за таким великим та прекрасним садком – це дуже не проста справа. Тим більше, що Марія Федорівна пишалась тим, що у всіх конкурсах садок завжди був першим. Де найкраще доглянута територія, в якому садку найкраще організовані свята, заняття з фізичного виховання, хто виграв конкурс з народознавства?.. та на багато інших подібних питань відповідь була одна - перший на Україні дошкільний виховний дитячий заклад № 1 «Орлятко». Завдяки їй він завжди перший!

Чуйними руками Марії Федорівни зроблені та зібрані всі експонати народного мистецтва, що є у садку. Садок усередині – це справжній музей. Всі свої знання та вміння ця велика людина вклала в дитячий садок, прививаючи безмежну та вірну любов до рідного краю, до своєї Батьківщини не тільки нашим дітям, а й нам – батькам! Виховання в садку - в кращих українських традиціях. Марія Федорівна завжди залучала і батьків, і бабусь, і дідусів до свят – і ми, завдяки їй, пізнавали народні традиції та народні свята.

Марія Федорівна зробила всі умови задля того, щоб і в середині, і на подвір’ї дітям було затишно та приємно.

А як діти оформлювались в садок? Це була не просто формальна процедура - з кожною дитиною, батьками Марія Федорівна знайомилася особисто, вона знає кожну дитину на ім’я, а це понад сто дітей, вона знає проблеми та потреби кожної дитини. Жодного разу «маленька людина» не виходила з її кабінету без іграшки чи цукерки. У Марії Федорівни не було неприйомних днів, для батьків в неї завжди були відчинені двері. Також на будь – яке заняття, свято чи виставу завжди можна було прийти та подивитись.

Ми знаємо Марію Федорівну як порядну, чуйну, добру та безмежно віддану своїй справі людину. І ми не віримо, в те, в чому її намагаються брутально звинуватити, в отриманні хабара. Ми абсолютно переконані, що це була підстава задля того, щоб відсторонити Марію Федорівну від управління дошкільним виховним дитячим закладом № 1 «Орлятко», бо людина все своє життя «горою» стояла за садок, який хочуть забрати у дітей та за будь – якої ціни закрити та привласнити.

На протязі декількох десятиріч ми, батьки, ходили в цей садок, що утримувався під чуйним керівництвом Нікітіної Марії Федорівни, тепер в нього ходять наші діти. За понад 30 років невпинної та відданої праці досконалого педагога, досвідченого керівника та прекрасну, святу людину «нагородили» кримінальною справою, та намагаються запевнити громадськість в її корисних намірах. Ми, батьки вихованців дошкільного навчально – виховного дитячого закладу № 1 «Орлятко», готові захищати чесне ім’я Нікітіної Марії Федорівни та свідчити в будь – яких органах влади на її захист.

ДАВНО ПАЛА «ЛАСТОЧКА». БЬЕТСЯ В СИЛКАХ «ОРЛЕНОК»

Автор: Валерия ЧЕПУРКО

И бьется из последних сил, хотя продали уже бедолагу со всеми потрохами. Простите, оговорилась: не продали, а заключили договор о совместной деятельности по созданию на его, «Орленка», базе некоего загадочного пансиона. Все — территория, здание, оборудование, даже уточнили, что и кухонная посуда (о детских горшках, видимо, из деликатности умолчали) — отдано в распоряжение украино-ирландско-венгерского предприятия в форме общества с ограниченной ответственностью «Ирина Интернешнл».

...А когда-то это была не последняя страница в истории «Арсенала». Ведь и по номеру, и созданию — «Орленок» стал первым в Киеве детским садом, для которого в 1924 году выстроили добротный особняк в уютном Аскольдовом переулке. Пережил голодомор 33-го, возродился в 45-м, в течение многих десятилетий посильно множил добрую славу завода. Редкое предприятие тогда отказывалось покичиться заботой о подрастающем поколении (что было, то было). И «Арсенал» во всевозможных речах и отчетах, на обзор многочисленных иностранных делегаций выставлял свои детские сады — одни из лучших, самых престижных в городе. Полюбуйтесь, мол, какой дворец выстроили для детей — с колоннами, высокими потолками, лепкой, просторными залами, прогуляйтесь по огромному фруктовому саду на склоне Днепра. Да это орел, а не «Орленок»!..

Впрочем со своей историей «Арсенал» порешил довольно круто: знаменитый музей на Московской, 2 почил как таковой. За изрешеченными пулями стенами прочно окопалась упомянутая выше «Ирина И.» во главе с генеральным директором А.Пальчиком. Оказалось, что Анатолий Петрович с коллегами питает слабость не только к историческим памятникам, но и детским заведениям. Первой под его прицел попала «Ласточка» — дошкольное учреждение №732, на базе которого г-н Пальчик, согласно договору, бодро планировал создать санаторный детский сад. Длинная и путанная получилась там история с аварийным крылом, «всплывшим» впоследствии плывуном, многочисленными попытками отбить детский сад и унылым финалом. Так и не развернув планируемые ремонтные работы, Анатолий Петрович сник и от «Ласточки» скромно отказался. Завод перезаключил договор с «Днепро-Инкомом». Оный храбро обосновал свой офис на пресловутом плывуне аж на 25 лет. Заодно с «Ласточкой» пальчиковская фирма прихватила и арсенальский пионерлагерь «Огонек» в Ирпене. Дальнейшее, как по Шекспиру, — молчанье. Допустим, 4-я зона радиационного контроля — не место для детского отдыха, но и не причина приводить в упадок ухоженную территорию и добротные строения.

Теперь вот «Орленок», а за компанию и «Звездочка» (на этот детсад заключили аналогичный договор) — флагманы киевской дошкольной педагогики, опытные площадки для апробирования новых методик, база практики для студентов педвуза и педучилищ...

Сделаем скидку на трудные для предприятий времена. Ведомственные сады из преуспевающих превратились в обедневших: зарплату задерживают, за продукты задолжали, на бумагу и карандаши для малышей, не говоря уже о чем-то большем, денег не хватает... Большинство заводов и фабрик послушно передают свои садики на бюджет. Справедливости ради отметим, что пошел по этому пути и «Арсенал» — часть садов отдали в систему районо, а два лучших пожалели. Кто-то, наверное, искренне, а кто-то не без просчитанной выгоды.

Заместитель генерального директора по быту Николай Владимирович Войтенко в телефонной беседе долго и убедительно заверял меня в лучших намерениях. Что договор на детские сады — составная генерального договора о сотрудничестве, что все продумано до мелочей и через 10 лет обновленные и посвежевшие сады вновь вернутся под крыло завода. Что на их базе создадут небывалые по уровню учебно-воспитательного процесса и благотворительности пансионы. Что совет директоров, а вовсе не единолично «Ирина И.» станет мудро руководить всем и «при необходимости делать все необходимое».

Однако мне не очень в это верилось, поскольку имела честь лично ознакомиться с договором. Большинство пунктов «Прав и обязанностей» заключает в себе обещания СП провести грандиозные ремонтные работы (к слову, сад ремонтировался 3 года назад и пребывает во вполне приличном состоянии), благоустроить помещения и территорию, обеспечить охрану и т.п. Вскользь сказано об организации питания детей, формировании штата, проведении аттестации и прочих педагогических мелочах. Как сумеет СП — фирма сугубо коммерческая — осуществить подобные планы? Где учебная программа? Каков статус будущего пансиона? Толковых ответов на эти вопросы пока получить никому не удалось. Примечательно: договор гарантирует оставшимся садовским работникам сохранение размера зарплаты, получаемой до перехода в пансион. Об индексации — ни слова, и это при том, что ставки у педагогов весьма невысоки. Перспектива, согласитесь, не утешительная. А педагогов еще и подстегивают: скорее пишите заявление о переводе на работу в «Ирину Интернешнл», чтобы свои кровные получить, а то кто знает... Интересно, каким образом завод в дальнейшем собирается (и собирается ли?) держать под контролем условия работы и профблагополучие людей, состоящих в штате другой организации?

От совместной деятельности в договоре плавно перешли к совместной долевой собственности (о том, что она частично еще и общегосударственная, государственный же завод маленько подзабыл): СП — 90%, завод — 10%. СП единолично создает резервный фонд и самоотверженно поддерживает его в размере годового содержания пансиона — 150 тыс. долларов по официальному курсу. С прибылью понятнее: 50 х 50. Кстати, ряд помещений «Орленка» с целью выживания сдаются в аренду некоторым фирмам. Я ознакомилась с письмами, где без обиняков сообщалось, что детсад переходит под юридическую ответственность и управление СП, а следовательно — в его адрес и арендная плата. Ряд помещений «Звездочки» снимает Киевская академическая гимназия, очень популярная в районе и городе. Родители ее воспитанников не без основания тревожатся, что в аренде могут досрочно отказать.

И что самое обидное — при составлении и подписании бумаги не потрудились спросить мнения руководителей и коллективов детсадов. Слухи, конечно, бродили, но руководство завода ловко играло с ними в «ни «да» ни «нет» не говорить». Поставили перед фактом, когда договор уже вступил в силу. А сколько Мария Федоровна Никитина, заведующая детсадом №1, просила для своего учреждения лицевой счет в банке! Ведь при таком помещении, таких педагогах «Орленок» вполне способен содержать себя пусть не на все 100, но хоть на 80 процентов. Тогда отговаривались: экономических знаний у вас маловато, да и двух хозяев быть не может... Выходит, смотря каких?

А хорошего ли хозяина выбрали? Этим же вопросом по ходу рассмотрения дела поинтересовалась Киевская межобластная спецпрокуратура. Согласно полученной ею справке акционерного банка «Брокбизнесбанк» (Печерский филиал) движения денежных средств по расчетному счету СП «Ирина Интернешнл» в 1995 году не было. Существует крупная задолженность другим организациям. Имела претензии к фирме налоговая инспекция. Все лето господин Пальчик от щедрот своих снабжал детсады овощами и фруктами... хуже некуда. Если бы не грушки с яблочками из своего сада, витаминный рацион «орлят» был бы предельно скуден. Кстати, на подтверждение этого факта также существуют документы.

Закрадывается невольно мысль: не постигнет ли «Орленка» судьба почившей «Ласточки»? Не погаснет ли безвременно «Звездочка»? Уж больно лакомый кусочек — эти капитальные строения, хорошие земельные участки. Для тревоги есть основания. Хоть и действуют в Украине распоряжение Президента, постановление Кабинета министров Украины, направленные на сохранение сети и предотвращение перепрофилирования учебно-воспитательных учреждений, но существуют и убедительные цифры, прозвучавшие, в частности, на июньской коллегии Министерства образования Украины: за 1991 — 1994 годы сеть дошкольных учреждений сократилась на 1,8 тыс. единиц. Используются не по назначению более 500 детских садов, закрыты или не функционируют около 1000. Подобные факты — в каждой области. В помещениях детсадов открыты коммерческие фирмы, швейные мастерские, разного рода службы и даже (в Одесской области) бары. Не хочу «стричь» всех под одну гребенку, но почти уверена, что во многих случаях это происходило при невмешательстве либо вследствие ненадлежащей настойчивости городских властей, отделов народного образования. Вот и ныне: Главное управление народного образования Киевского горисполкома более чем спокойно восприняло призыв о помощи отчаявшихся педагогов. Его начальник Анатолий Тымчик обронил мне по телефону несколько слов о незаконности, общегосударственной собственности и своем «категорически против», однако же все вопросы переадресовал правоохранительным органам. Без содействия Киевской межобластной спецпрокуратуры арсенальские сады оказались бы один на один со своими проблемами.

— Проведя проверку, — говорит прокурор отдела Н.Корниец, — мы усмотрели ряд нарушений действующего законодательства. В частности, нет документов, регламентирующих деятельность планируемого пансиона. К тому же уставом СП создание учебно-воспитательных учреждений не предусмотрено, а согласно ст.25 Гражданского кодекса Украины юридическое лицо обязано заниматься деятельностью, строго обозначенной уставом. Документ содержит и ряд других нарушений, что дало основание для направления в городской арбитражный суд иска о признании договора недействительным.

Шумиха, поднятая непокорным «Орленком», частично лишила руководство завода былой категоричности. Уже готовы пересмотреть отдельные пункты документа, посовещаться с рядом юристов, даже отказаться от названия «пансион». На сторону бунтующих перешел профсоюзный комитет в лице зампредседателя Е.Смелой. Елена Павловна разделяет мнение, что завод фактически лишается своих последних детских садов и что они сами способны обеспечить себе достойное существование. Однако договор действует, и судьба сегодняшних воспитанников «Орленка» и «Звездочки», их воспитателей остается под вопросом.

В конечном итоге ситуация с гибелью многих ведомственных садов — очередной результат непродуманных в процессе законотворчества «мелочей». Скорбя об этом, Министерство образования подготовило ряд изменений и дополнений к законам Украины «О предприятии» и «О собственности», направило их на рассмотрение Министерства юстиции. Содержание ответа вкратце свелось к тому, что предложенное не решит проблему в глобальном масштабе, что необходим отдельно взятый новый закон. А право законодательной инициативы детсадам не принадлежит...

№ 20 (85) 18 — 24 мая 1996

ПРЕВРАТИТСЯ ЛИ «ОРЛЕНОК» В КОММЕРЧЕСКУЮ «КУРОЧКУ РЯБУ»?

Автор: Валерия ЧЕПУРКО

Более полугода назад в публикации «Давно пала «Ласточка». Бъется в силках «Орленок» («ЗН», № 38 (51), 1995) мы писали о попытке киевского ПО «Завод «Арсенал» и его делового партнера -совместного украино-ирландско-венгерского предприятия «Ирина Интернейшнл» превратить первый столичный детсад «Орленок» в своеобразную «курочку рябу». То есть заставить его, а заодно и

407-й детсад, нести золотые ли, «зеленые» ли, но наверняка с коммерческим душком яйца согласно заключенному на 10 лет договору о совместной деятельности. Документ, предусматривающий создание на базе дошкольных учреждений загадочных по статусу и образу деятельности пансионов, носил весьма сомнительный, а в некоторых пунктах и противозаконный характер, что дало Киевской межобластной спецпрокуратуре основания направить иск в городской Арбитражный суд. Его решением от 14 ноября прошлого года договор был признан недействительным.

К тому времени детский сад по нерушимости бойцовского мужества коллектива, да и по внешнему виду здания (ведь именно из-за этих крепких красивых стен, большого земельного участка и разгорелся весь сыр-бор) образно был вполне сравним с бастионом. Небольшая горстка его защитников не дрогнула перед запугиваниями экономическим крахом, не прельстилась туманными «золотыми горами» и выдержала штурм официальными бумагами. Решение суда восприняли с облегчением, не ведая, что затишье в стане противника есть не чем иным, как началом длительной, тактически просчитанной осады.

Руководство завода в очередной раз отказалось передать «Орленок» в систему Печерского районо, однако заведующей детсадом на словах позволило готовить документы для открытия субсчета в банке. Вслух это могло звучать так: «Будете хозяйничать сами, коль такие бедовые», а про себя: «Если... доживете». Дальнейшее наводит на мысль, что детский сад попросту собрались выморить голодом.

Мне бы и самой эта мысль показалась чересчур абсурдной, чтобы излагать ее на бумаге, если бы по своим источникам не могла восстановить картину событий. Судите сами: завод отвечает отказом на письмо за подписью завотделом народного образования Печерской райгосадминистрации, но при этом не стесняется признать, что на покрытие огромного долга на мелкооптовой базе и дальнейшее питание детей средств не имеет и иметь в ближайшем будущем не будет. Месяца полтора некоторыми продуктами сад, как и до суда, продолжает снабжать генеральный директор «Ирины Интернейшнл». Безусловно, это несколько удивляет педагогов, но кто знает: а вдруг господин Пальчик действительно оказался душевным человеком и удовлетворился скромной, но благородной ролью спонсора? Однако в благотворительности, к сожалению, пришлось разувериться после Рождественских каникул.

До этого в саду уже имели веселенький канун новогодних праздников. 29 декабря с раннего утра и до позднего вечера при пустых полках и холодильниках ждали обещанного лично замдиректора «Арсенала» по быту Н.В. Войтенко завоза продуктов. На последний телефонный звонок он же пообещал, что еду для детишек завезут в первый рабочий день в новом году - 9 января. Однако вместо продуктов утречком в детский сад торжественно прибыли представители комиссии по защите прав потребителей и положенным образом зафиксировали отсутствие этих самых продуктов в частности и нарушения норм детского питания вообще. Комиссия отбыла, а ошарашенный «Орленок» с этого дня окончательно перестали кормить до... 10 марта. На базе категорически отказались давать в долг. «Денег нет, закрывайте сад», - разводили руками на заводе. «А я вам, простите, никто», - с горечью отвергнутого покровителя заявлял господин Пальчик. «С этим садом пора кончать», - доносились реплики из санстанции...

А может, действительно имя, название определяет характер и судьбу? Орленок - птица гордая, волевая: ни пряником ее не подманишь, ни кнутом не укротишь. «Не сдадим сад» - решили вновь осадженные (пишу эту патетику, Господи, о ком: ведь три десятка женщин - мягких, улыбчивых, с детишками нежно щебетать привыкших). И ведь держались! На приобретение продуктов для ребят пустили все возможные резервы - родительскую плату (кстати, для детей-«неарсенальцев» она решением дирекции завода почти в 10 раз превышает обычную), плату за аренду помещений. Овощи, компоты приносили из дома сотрудники, прибывала «гуманитарка» из группы поддержки родителей. В центре столицы Украины ее первый детский сад упорно отстаивал право существовать в своем статусе. И единственными, кого нисколько не касались все эти страсти, были сами дети - учились, играли, спали и ели как всегда. Что за дело им было до хмурых «дядь» и «теть» в белых халатах, рыскающих по кухне, заглядывающих в холодильники, что-то бурчащих и записывающих, записывающих...

Выражаясь новомодным арго, на детский сад круто наехали. 1 марта из санстанции Печерского района прислали постановление об административных нарушениях в Киевском дошкольном учреждении №1. Мол, не выполняются нормы питания по основным продуктам, не работает ряд оборудования, нет аскорбиновой кислоты... Понятное дело: завод не снабжал, не ремонтировал, не оплатил выписанный счет. А выговор со штрафом получила заведующая детским садом. За этим последовало решение Печерской СЕС о приостановлении работы дошкольного учреждения с 18 марта.

Безусловно, я понимаю, что главному санитарному врачу Печерского района романтизм по должности не предписан, и наверняка вся отчаянная борьба детского сада за право существования для него не более чем абстракция. Електросковородка не подключена (хотя и не нужная пока), два холодильника неисправны (хотя при нынешнем количестве детей и одного вполне достаточно) - это «в кадре». Но слишком хорошо знаем, что даже грубейшие нарушения санитарно-гигиенических норм (в частности, печально известные зимние холода и сырость в групповых помещениях, однообразие рациона питания и др.) в силу объективных причин во многих наших детских садах превратились чуть ли не в норму. А вот подобная строгость носит избирательный характер. Не укладывается ли и это в тактический сценарий?

Работу детсада не приостановили - противник, пропустив вперед «обоз с продуктами» (понятно, вновь за средства «Ирины Интернейшнл»), ввел в действие «тяжелую артиллерию». Пока педагоги доказывали способность выжить собственными силами и готовились документально закрепить за собой это право, «Арсенал» и СП в лице своих генеральных директоров готовили новый договор. Уже более ловкий и обтекаемый с учетом предыдущих замечаний со стороны правовых органов. Чего стоит одна формулировка: «О совместной деятельности в целях достижения общей хозяйственной цели - содержания и улучшения условий содержания детских дошкольных учреждений». Речь идет о тех же садах №1 и №407, чьи сооружения, оборудование, хозяйственный инвентарь СП лично принимает в совместное пользование, причем уже не на 10, а на целых 25 лет, видать, чтоб уж наверняка. То, что сады переходят в полное управление коммерческой структуры, подтверждает и приказ гендиректора завода В.Ф.Лежнева, согласно которому все педагоги и обслуживающий персонал переводятся в штаты «Ирины И.» либо, согласно КЗоТ трудоустраиваются.

...Косвенно относящийся к теме факт: в старой Дарнице мне уже дважды приходилось наталкиваться на таблички «кафе», «бар» у дверей знакомых кирпичных особнячков. Оба здания ранее принадлежали ведомственным детским садам. Так неужто так здорово живем, что запросто можем позволить переделать учебно-воспитательные учреждения на пище-питейные заведения? Даже если предположить (а это сомнительно), что району не нужны стали лишние детские сады, то неужели ему не нужны помещения, к примеру, для детских медицинских центров либо консультаций? Неужели никого не интересует идея открытия на освободившихся площадях кружков и секций для детворы, детских клубов? А мы все чаще жалуемся на неорганизованный досуг ребят, дурное влияние улицы... Да и как мечтали всего пару лет назад, на государственном, кстати, уровне о возможности разгрузить детсадовские группы и дать педагогам возможность работать с малым количеством детей, сохраняя тем самым их физическое и психическое здоровье. Неужели сейчас, в свете принятой программы «Дети Украины», это не актуально? И так быстро успели устареть распоряжение Президента и постановление Кабинета министров Украины, направленные на сохранение сети учебно-воспитательных учреждений?

Невольно закрались сомнения: может, зря я весь этот огород горожу и для бюджета Печерского района «Орленок» будет просто лишним ртом, без которого лучше бы обойтись? Заведующий Печерским районо Александр Федоренко категорически рассеял мои сомнения:

- Мы неоднократно поднимали вопрос о передаче 1-го детсада на баланс района не только потому, что он - страница истории Печерска, всего Киева. В районе до сих пор действуют несколько небольших детсадов в приспособленных помещениях. Вот именно их мы бы и хотели закрыть, разместив детей на свободных местах в просторном, хорошо оборудованном и оформленном «Орленке». Мы бы для всех установили нормальную родительску плату, дали бы положенные ставки педагогам. Это государственный детский сад, и мое твердое мнение, что он должен оставаться таковым, а не приносить прибыль ограниченному кругу лиц.

Так, может, «Орленок» вновь сможет выпутаться из силков? Обнадеживает факт: новым договором также заинтересовалась Киевская межобластная спецпрокуратура.

Оригинал статьи находится по адресу http://www.zn.ua/2000/2241/39113/